Що буває, коли дуууже хочеш писати «чоловічу прозу»
30.03.2021
Чого тільки не зробиш заради письменництва. Ось Елізабет Гілберт, наприклад, стала чоловіком. Як таке можливо? Зараз розповімо!
Якось ми вже розповідали про те, як одного разу Елізабет Гілберт надихнула сценаристку Джину Вендкос на створення сценарію до фільму «Бар «Бридкий койот». На цьому цікаві факти з її біографії не закінчуються, та всі вони, як не дивно, так чи інакше пов’язані з літературою.
Це сьогодні Елізабет Гілберт говорить в основному від імені жінок. Вона надихає своїм прикладом: пішла з обридлого шлюбу, вирішила не мати дітей тільки тому, що «так прийнято», шукає себе, займається творчістю, медитацією, йогою та й взагалі молодець! Але свій «жіночий голос» їй довелося пошукати, адже колись Гілберт бачила себе виключно «чоловічою» письменницею. Їй було цікавіше досліджувати чоловічу психологію, й вона навіть пишалася тим, що у виданнях, де працювала (Spin, GQ), була однією з небагатьох жінок.
І от одного разу, саме заради статті, Гілберт і перевтілилася в чоловіка. Звичайно, ненадовго. Ось що вона зробила:
«Коротко підстриглася, забинтувала груди, запхала у штани презерватив, набитий кормом для папуг, і приліпила еспаньйолку під нижню губу – а все для того, щоб хоч якось відчути і зрозуміти загадкову привабливість існування у вигляді чоловіка».
Невідомо, чи гарна вийшла стаття. Зате відомо, що перші роботи, як фікшн, так і нон-фікшн, були про чоловіків, причому про справжніх мачо – ковбоїв, мисливців, лісорубів.
Так що її «Їсти, молитися, кохати» – своєрідна спроба розібратися в своїй жіночності. І важко уявити собі спробу більш вдалу!