Не «ванільні» сюжети. Що приховують казки?

Що приходить Вам на думку, коли Ви чуєте ім’я Попелюшка? Швидше за все, «ванільна» диснеївська принцеса, що виспівує пісні за миттям підлоги та шиє крихітні мишачі одежинки. Насправді коріння казки про Попелюшку йде глибоко в минуле та її сюжет спочатку був зовсім не дитячим.

Наприклад, деякі дослідники фольклору вважають, що перший варіант казки з’явився ще в Стародавньому Єгипті – там існувала легенда про продажну жінку Родопіс, чию сандалію забрав орел. Знайшов взуванку фараон і так розчулився крихітним розміром ступні дівчини, що взяв її за дружину, не дивлячись на її непочесну професію. За іншою версією, Родопіс була викрадена піратами, продана в рабство та лише потім стала поважною дружиною. В Італії була своя Попелюшка – Зезолла. Вона з’являється в творчості казкаря Джамбаттисти Базіле. Відома Зезолла жорстокою розправою над власною мачухою – пасербиця зламала їй шию кришкою скрині. А потім, після різних пригод, щасливо вийшла заміж за принца. Сюжет, гідний «Гри престолів». У братів Грімм, які по-своєму інтерпретували історію, фантазія теж була похмурою. Так, зведені сестри бідної дівчини самі хочуть одягти її кришталеву туфельку. Для цього одна з них відрізає собі палець, а інша п’яту. Принц здогадується про все, побачивши на черевичку кров. А в кінці, голуби, які прилетіли на весілля Попелюшки та принца, виклювали злим сестрам по оку.

У сучасній версії знаменитої казки про Гамельнського щуролова, головний герой очистив місто від полчищ щурів, але хитрі городяни вирішили, що раз вже проблеми немає, то і платити рятівникові не обов’язково. А, як відомо, відсутність оплати за чесно виконану роботу псує характер і апетит.

Тому Щуролов за допомогою тієї ж дудочки, завдяки якій він повиводив з Гамельна щурів, вивів з міста дітей. Заманив їх у печери, а відпустив, тільки коли городяни розрахувалися з ним за порятунок міста від гризунів. В одній же з оригінальних версій, Щуролов завів всіх дітей в річку, де вони всі й потонули, крім одного хромоніжки, який відстав і не підпав під вплив чаклунського музичного інструменту.

У популярній версії казки про Білосніжку королева наказала єґерю вбити ненависну красуню-пасербицю та принести її серце у вигляді доказу. Але єґер дівчину пожалів і приніс мачусі серце кабана. В оригіналі ж зла королева просить печінку та легені Білосніжки, які приготували та подали на вечерю відразу в цей же вечір. Проте обман не вдався, тому відьма продовжила пошуки найбільш витонченого методу умертвіння Білосніжки: шнурок для сукні, що здатний задушити, ядовитий гребінь і, нарешті, отруєне яблуко, яке дало бажаний результат. Але потім настає розплата – казка у братів Грімм закінчується тим, що королеву змусили танцювати в розпечених туфлях доти, доки вона не померла в страшних муках.

Найбільш близькою до сучасної версії казки «Красуня та Чудовисько» була історія, написана Барбо де Вільньов в 1740 році. За сюжетом, нещасний хлопець, якого згодом буде перетворено в Чудовисько, по суті, сирота... Батько його загинув, а мати змушена захищати королівство від ворогів. Тому, синочка мати віддала на виховання до чужої тітки. Тітка виявилася стурбованою чаклункою та в якийсь момент вирішила спокусити хлопця. А коли їй це не вдалося, не довго думаючи, перетворила принца на Чудовисько. У Красуні родовід не менше цікавий. Насправді, вона не рідна дочка купця, а прийомна. Справжній її батько – король, що випадково згрішив з доброю феєю. Ось тільки на короля претендує ще й зла чаклунка, тому дочку суперниці вирішено було віддати купцеві, у якого загинула молодша дочка. Цікаві родинні стосунки й в сім’ї купця. Коли Чудовисько відпускає Красуню погостювати до рідні, добрі дівиці спеціально утримують її, в надії, що чудовисько озвіріє та зжере молодшу з сестер. От такий «чудесний» родинний момент.

Ось Вам і «жили вони довго та щасливо»!