«Оповідь служниці» Маргарет Етвуд та інші антиутопії

У світі, описаному в антиутопії «Оповідь служниці», жінкам не можна зустрічатися з подругами, вибиратися на пробіжку по парку чи ходити на пікніки. Єдина функція, яка у них залишилася, – функція Служниці. Служниця не має права читати, володіти власністю, кохати. Єдине, що їй дозволено, – це народжувати дітей для свого господаря. Повна фантастика? Чомусь, коли читаєш, так не здається...

Антиутопія, як правило, поєднується з іншими жанрами – драмою, детективом, психологічною прозою. Вона вміло використовує головні страхи та побоювання людства, які, як на дріжджах, зросли за страшне та тривожне XX століття.

Читати антиутопії завжди і цікаво, і гнітюче. Здається, що письменники минулого якось занадто точно передбачили проблеми, з якими стикається людство сьогодні. Але справа, мабуть, не стільки в передбаченні, скільки в тому, що людська природа майже не змінюється. Виходить, найбільший успіх у тих антиутопій, творці яких краще за інших розуміють, як влаштовано мислення та поведінка людини.

Цінителям антиутопій обов’язково варто прочитати також  Хакслі та Рея Бредбері з його книгою «451 градус за Фаренгейтом». Варто почитати і історію створення цього культового роману.

Трилогія Айн Ренд «Атлант розправив плечі» – теж яскравий приклад антиутопії.

Цікаво, що в XXI столітті письменники все ще продовжують лякати нас похмурими картинами можливого майбутнього, де права людини остаточно потоптані, а до влади прийшли божевільні й одержимі диктатори. Але зараз жанр пішов у підліткову та young-adult-літературу. «Голодні ігри» Сьюзен Коллінз стали справжньою сенсацією: не дивлячись на те, що книги написані досить примітивною мовою, мотивація персонажів шкутильгає, а сюжет моментами провисає, цикл романів і зняті за ними фільми викликали просто шалену популярність. Те ж можна сказати і про історію про Дивергент, розказаної в книгах Вероніки Рот. Хоча у тих, хто читав «Королівську битву» Косюна Такамі та «Довгу прогулянку» Стівена Кінга, «Голодні ігри» та «Дивергент» будуть викликати лише посмішку, як дитячий малюнок, який намагається повторити картину відомого художника.