Убити пересмішника

«Убити пересмішника» Гарпер Лі – книга, яка з’явилася майже випадково. Справа в тому, що у письменниці не було коштів, щоб залишити роботу та присвятити себе написанню роману. Одного разу її друзі Майкл і Джой Вільямс Браун зробили Гарпер приголомшливий подарунок: вони оплатили їй річну відпустку та прислали записку «У тебе є один рік відпустки, щоб написати все, що тобі хочеться. Щасливого Різдва». Так народився один із найбільш гуманістичних і важливих романів XX століття, який зробив величезний внесок у боротьбу за припинення расової дискримінації.

«Убити пересмішника» – роман багато в чому автобіографічний. Історія шестирічної дівчинки Джин-Луїзи Фінч, на прізвисько Всевидько, та її сім’ї, що живе в містечку на американському Півдні, багато в чому списана з історії самої Гарпер Лі. Прототипом Аттікуса Фінча, батька головної героїні та рольової моделі чесного адвоката й справедливого батька, є тато Гарпер Лі. А Діл – це письменник Трумен Капоте, який жив по сусідству з сім’єю Лі, та був другом Гарпер.

Історія, що розповідається від імені шестирічної дівчинки, насичена спостереженнями про дитинство та життя. Вона показує, як гостро сприймають не зіпсовані соціальними установками діти всіляку несправедливість, і наскільки далекі малюки від дискримінації за расовою, статевою чи будь-якою  іншою ознакою. Якщо, звичайно, перед очима у них є зразок людини з високою мораллю, якою є Всевидько Аттікус.

Ось пара цитат із книги «Убити пересмішника»:

«Мужність – це коли заздалегідь знаєш, що ти програв, і все-таки берешся за справу та наперекір всьому на світі йдеш до кінця».

«Майже всі люди хороші, Всевидьку, коли їх врешті-решт зрозумієш».

Роман «Убити пересмішника» був опублікований в 1960 році й отримав Пулітцерівську премію. Так вийшло, що публікація збіглася з початком руху за громадянські права чорношкірих в США, тому вихід роману зрезонував особливо гостро. Книга майже моментально стала канонічною.

Такий успіх став повною несподіванкою для письменниці. Ось що говорила про нього Харпер Лі:

«Ніколи не очікувала якогось успіху «Пересмішника». Я сподівалася на швидку та милосердну смерть у руках критиків, але в той же час думала: може, комусь він сподобається в достатній мірі, щоб надати мені сміливості продовжувати писати. Я сподівалася на мале, але отримала все, і це, в деякій мірі, так само лякає, як і швидка милосердна смерть».

У 2015 році, незадовго до смерті Харпер Лі, світ побачив її більш ранній роман «Іди, вартового постав», який можна назвати ранньою редакцією «Пересмішника». Ходять чутки, що книга була виявлена зовсім випадково. «Іди, вартового постав» увійшов до списку бестселерів 2015 року за версією Publishers Weekly, та є другим, і останнім, романом письменниці.