«Земля кочівників» – більше, ніж просто фільм і книга.

«Земля кочівників», фільм режисера Хлої Чжао з Френсіс Макдорманд у головній ролі, вже зібрав всі найважливіші кінонагороди – 4 премії Британської академії, приз Венеціанського фестивалю та «Золотий глобус» у номінаціях «Кращий фільм» і «Кращий режисер», а також  три «Оскари» з 6 різних номінацій: «Найкращий фільм», «Найкраща режисура» та «Найкраща актриса». Саме час розповісти про те, що фільм знятий не за оригінальним сценарієм, а за мотивами однойменної книги. Тож, чи варто її читати, якщо Вам і так вже сподобалася кіноверсія «Землі кочівників», і в чому головні відмінності книги та фільму?

«Земля кочівників» – пронизлива, красива та чесна історія про зворотній бік американської економіки та про давні традиції американських блукачів, номадів і бродяг. Коли в рідному місті шістдесятирічної Ферн закривається великий завод і жінка залишається без роботи та грошей, вона вирішує завантажити свій нехитрий скарб у фургон і відправитись по країні – подорожувати, знайомитись із новими людьми, милуватись красою та займатись сезонною роботою. Життя в дорозі важке, а моментами й небезпечне, але Ферн намагається знайти те, що вона могла б назвати щастям і свободою.

У головній ролі фільму «Земля кочівників» – неповторна Френсіс Макдорманд, володарка «Оскара» за фільм «Три білборда на кордоні Еббінга, Міссурі». Заради цієї ролі вона якийсь час дійсно спала в автомобілі, збирала буряк і упаковувала замовлення Amazon. Один із «Оскарів» дістався саме їй – за кращу жіночу роль.

Однойменна книга американської журналістки Джесіки Брудер, яка лягла в основу кінокартини, – це нон-фікшн, дослідження доль тих, хто називається сучасними кочівниками. Брудер вирушила в подорож, щоб познайомитися з десятками таких людей, дізнатися їх історії, зрозуміти, як вони живуть і які якості допомагають їм вести такий спосіб життя. Паралельно в книзі описується тодішня економічна ситуація в Америці, яка побічно спровокувала рух номадів.

Цитата з книги «Земля кочівників»:

«Бути людиною – значить бажати більшого, ніж просте існування. Надія нам необхідна не менше, ніж їжа та притулок. І дорога дарує цю надію. Це побічний продукт імпульсу зростання. Відчуття нових можливостей, широке, як Америка. Глибоке переконання, що має прийти щось краще».

Якщо фільм – це глибока, повна почуття власної гідності історія про жінку та її долю на тлі доль інших людей, то книга – структурований і докладний додаток, що показує, як насправді існує покоління кочівників. Якщо після перегляду у Вас залишилися питання, книга зможе на них відповісти.