І знову про «Дюну»

А чи знали ви, що книга «Дюна» була настільки успішною, що збагатила не лише свого творця Френка Герберта, а й усю його родину? Розповідаємо докладніше про це, а також про те, яким чином у Герберта з'явився такий перспективний задум.

Виявляється, наприкінці 1950-х років, вже після публікації роману «Дракон у морі», Герберт побував у штаті Орегон, де місцева влада намагалася зупинити рух піщаних дюн за допомогою спеціальних рослин. Герберта так вразила ця робота, що він сів за написання докладної статті про неї і перейнявся питаннями екології. Все це призвело до створення циклу «Дюна».

Книга публікувалася у вигляді серії окремих розділів, які згодом були видані під однією обкладинкою. «Дюна» принесла Герберту премії «Хьюго» та «Небула» – найпрестижніші у світі наукової фантастики. Пізніше книгу визнали одним із найважливіших романів XX століття. Герберт виявив не тільки талант письменника, а й навички підприємця, перетворивши придуманий світ на гігантську медиафраншизу. Він випустив цілу серію продовжень, а після смерті автора роботу над циклом продовжив його син Браян, який разом із письменником Кевіном Андерсеном видав ще кілька романів.

«Дюна» лягла в основу декількох екранізацій – наприклад, у 1984 році по ній зняв фільм Девід Лінч. А нещодавно вийшов однойменний фільм Дені Вільнева. За «Дюною» зробили комп'ютерні та настільні ігри, а імена та назви з роману астрономи використовували, щоб назвати об'єкти на поверхні Титана, найбільшого супутника Сатурна. Більш того, без «Дюни» не було б іншої величезної франшизи, адже Джордж Лукас стверджує, що саме цей цикл надихнув його на створення «Зоряних війн».

Словом, ось якою родючою може виявитися безплідна пустеля.