Нормальні люди. Світовий бестселер нарешті вийшов на екрани.

Найсвіжіший серіал 2020 року – «Нормальні люди» - нарешті став доступним для перегляду. Давайте спробуємо розглянути, чим він так прекрасний і що говорять ті, хто вже його подивився.

Приголомшливий роман про міленіалів для міленіалів. Книга чесно, легко і без зайвих словесних конструкцій розповідає історію першого кохання і того, які рубці воно зазвичай залишає на все життя.

Вперше у молодих людей з'явилась письменниця, що говорить з ними однією мовою. Та, котрій не потрібно нічого більше пояснювати. Саллі Руні пише про те, що відчувають її читачі. А ще, це по-справжньому потрібна для сьогодення книга про кохання, про болісне торкання сердець і намагання будь-що зберегти чудо. Це прорив відразу в двох областях!

А тепер уявіть все це на екрані. Ніжна, романтична, сексуальна, місцями шалено зворушлива, а місцями така, що доводить до нестями – історія зближення двох розумів. Love-story в епоху постромантизму. «Нормальні люди» не могли не стати серіалом. Саллі Руні сама працювала над сценарієм шести епізодів разом зі сценаристом Еліс Бірч (серіал «Спадкоємці»).

Режисер, номінант на «Оскар» Ленні Абрахамсон ( «Кімната»), довів справу до досконалості. У Великобританії, де вже подивилися серіал, відгуки виключно позитивні. Шанувальники кажуть, що уявляли собі Маріанну і Коннелла саме такими. Ну хіба що за винятком зачіски у головної героїні. Але ж хіба це так важливо, правда?

Про що серіал. 

Маріанна і Коннелл намагаються достукатися одне до одного крізь туман класових і соціальних протиріч, власних помилок і нездатності знайти спільну мову. Мати Коннелла працює прибиральницею в будинку Маріанни. У старшій школі, де вчаться герої, Коннелл - популярний спортсмен, а Маріанна – звичайна зубрила. Тяжіння між ними не тільки сексуальне, але й інтелектуальне, і вони заново відкривають один одного в Дублінському університеті, де несподівано міняються місцями: у вишуканій обстановці вже Маріанна стає привабливою, тоді як Коннеллу відводиться роль незграбного аутсайдера.

Хто грає головні ролі

Роль Коннелла - телевізійний дебют двадцятичотирьохрічного Пола Мескала, сина поліцейського і шкільної вчительки з графства Кілдер. Дейзі Едгар-Джонс, двадцятиоднорічну уродженку Лондона, в порівнянні з партнером можна назвати «ветераном телебачення»: вона грає в серіалах з сімнадцяти. Про кастинг на роль Маріанни Дейзі розповіла подруга під час посиденьок на кухні. «Я тоді подумала: звучить непогано. А потім купила книгу – і просто закохалася в неї. Ставки були високі, тому що ще жодна історія не чіпляла мене настільки сильно. Я дуже хотіла отримати цю роль », - розповідає актриса.

На екрані їх стосунки здаються цілком природними, але цьому передував скрупульозний відбір, що включав в себе і окремі прослуховування, і парні проби - потрібно було переконатися, що між героями є пристрасть. Мескала пройшов кастинг першим, в процесі проб обійшовши безліч інших акторів. Едгар-Джонс увійшла в останню п'ятірку, але під час спільних проб виникло головне - магія зближення. «Коли Дейзі прийшла на парні проби, я відразу подумав: саме такою має бути Маріанна», - каже Мескала.

Дванадцять епізодів по півгодини

Події роману розгортаються протягом чотирьох років: ми знайомимося з закоханими в школі, спостерігаємо за ними в університеті і прощаємось на початку їх дорослого життя. З «Нормальних людей» вийшов би відмінний повноцінний фільм, але вибір був зроблений на користь серіалу, що складається з 12 півгодинних епізодів. Режисер Ленні Абрахамсон пояснює: «Раніше півгодинні серії були долею ситкомів. Вважалося, що для повноцінної драматичної історії потрібна мінімум година. Але нам сподобалася ідея коротких епізодів - вони дозволяють утримувати увагу глядача. Неможливо зберігати такий рівень зосередженості протягом години»

Які важливі теми зачіпає серіал?

Актори відзначають, що їх герої не в усьому дотримуються віянь свого покоління. «Дивно," Нормальних людей "називають романом про міленіалів, але Коннелл і Маріанна знайомляться не в додатку для побачень, - зауважує Едгар-Джонс. - Вони зустрічаються в реальному житті і спілкуються віч-на-віч. Вони мало переписуються, зате багато говорять. Дуже важливо показати, що такі відносини до цих пір існують, що це здорово і захоплююче. Ми не обмежуємося спілкуванням в месенджерах, ми все ще розмовляємо, дивлячись один одному в очі ».

Сама Руні стверджує, що більш активна в соцмережах, ніж її герої, хоча свій задерикуватий аккаунт в «Твіттері» вона закинула ще в 2019-му. Останній запис змусив би Маріанну пишатися: «Для ясності: я продовжую підтримувати ваші добрі дії і не схвалювати погані (яких, на жаль, чимало)».

Інша важлива тема - постійна тривожність, що стала головним тригером міленіалів. «Тривожність властива нашому поколінню, - визнає Едгар-Джонс. - Я відчуваю, що повинна відповідати тому, що бачу в соцмережах. А там представлене ідеальне позитивне життя. Наприклад, мені стає не по собі, коли бачу, як розважаються мої друзі, в той час, як я сиджу вдома і нічого не роблю. Але з іншого боку, я вдячна соцмережам за те, що вони показують життя з різних сторін і дозволяють встановлювати більше зв'язків ».

Мескала додає: «Люди нашого віку відчувають сильний фінансовий тиск. Швидше за все, багатьом з нас доведеться до кінця життя знімати житло. Суспільство змінилося, і нам, міленіалам, доводиться розвивати в собі витривалість. Ми навчилися приймати те, що дає нам життя, і жити з цим. Нічого іншого ми не знаємо ».