Книги, які обговорюють.

«Собор Паризької Богоматері» вважається найбільш відомим і значущим романом Віктора Гюго. Однак після того, як 15 квітня 2019 року в Нотр-Дам-де-Парі сталася руйнівна пожежа, роман побив власну популярність – і знову злетів у топи продажів. Символічно, якщо врахувати історію створення твору.

Справа в тому, що Віктор Гюго, пишучи свій твір, замислив вивести собор як один з його безпосередніх персонажів. Знаменитий паризький готичний храм в той час як раз очікував доленосного рішення: його мали або знести, або реконструювати. Завдяки Гюго Нотр-Дам залишився неушкодженим. Більш того, по всій Європі почався рух за збереження і реставрацію готичних пам'ятників.

Про що ще роман «Собор Паризької Богоматері»? Про любов, яка може приймати найрізноманітніші форми. Про те, як краса притягує і зцілює. Про саме життя. Під покровом собору створюється доля персонажів, серед яких глухий горбань-дзвонар Квазімодо, циганка Есмеральда, священик Клод Фролло, капітан королівських стрільців Феб де Шатопер та інші кохають, ненавидять, втрачають, знаходять, живуть та помирають.

Драматичну історію неодноразово ставили в театрі, по ній створювали опери, балети і мюзикли. У роману Віктора Гюго більше десяти екранізацій, включаючи диснеївський мультфільм. Книгу, за спогадами дружини, Гюго створював так: він купив пляшку чорнила і безглузду стьобанку, заховав під замок одяг і «увійшов в свій роман, як у в'язницю». Якби Гюго не встиг закінчити текст вчасно, він був би змушений заплатити своєму видавцеві штраф.

Ось так: всього одна пляшка чорнил, трохи правильної мотивації – і готовий шедевр на всі часи!

Кілька цитат з книги «Собор Паризької Богоматері»:

“— А чи знаєте ви, що таке дружба? — спитав він.

— Так, — відповіла циганка. — Це означає бути братом і сестрою; це дві душі, які стикаються, не зливаючись, це два пальці однієї руки.”

“Стовбур дерева — незмінний, розгалуження — химерні.”

“— Коли б це каміння могло говорити, — прошепотів він, — то воно б сказало: ось справді нещасна людина.”