Секрет Алхіміка

Популярність «Алхіміка» Пауло Коельо можна порівняти хіба що з популярністю «Маленького принца» Антуана де Сент-Екзюпері або «Чайки на ім’я Джонатан Лівінгстон» Річарда Баха. Авторитетний португальський  журнал «Ді Летраш» підрахував, що кількість проданих копій «Алхіміка» більше, ніж у будь-якої іншої книги, коли-небудь написаної португальською мовою. «Алхіміка» видано більш ніж в 117 країнах світу та перекладено на 81 мову. Уявляєте собі масштаб? То що ж такого в цій книзі? Розповідаємо .

«Алхімік» був написаний португальцем Пауло Коельо в 1988 році. Сюжет, використаний ним у творі, не новий: Коельо запозичив його з народних казок, переробивши і додавши деталей на свій смак. В результаті з’явилася історія про пастуха Сантьяго з Андалусії, який бачить дивний віщий сон. Уві сні його звуть єгипетські піраміди – в них захований скарб, який Сантьяго належить відкрити через випробування.

Він вдається до допомоги циганки. Та в обмін на частину майбутнього багатства допомагає розшифрувати сон. Потім Сантьяго зустрічається цар Салім, який віддає йому два камені в обмін на десяту частину отари. Подолавши безліч випробувань і втративши всі свої гроші, Сантьяго в результаті зустрічає людину, яка відкриває йому знання в алхімії. Сантьяго отримує безцінні знання та вчиться йти по Шляху своєї Долі. А Істинний скарб – любов і спокій – він в результаті знаходить у себе вдома, в Іспанії.

«Алхімік» – книга символічна, про це нас попереджають ще на початку. Вона легко розбирається на мудрі цитати на зразок такої:

«На цій планеті існує одна велика істина: незалежно від того, хто ти і що робиш, коли ти по-справжньому чогось прагнеш, ти досягнеш цього, адже таке бажання зародилося в душі Всесвіту. Це і є твоє призначення на Землі».

Коельо переконує читача в тому, що надія є:

«Коли чогось сильно захочеш, весь Всесвіт буде сприяти тому, щоб бажання твоє збулося».

І застерігає від того, щоб сприймати блага життя як належне:

«... коли один день схожий на інший, люди перестають помічати те хороше, що відбувається в їхньому житті кожного разу після сходу сонця».

Критики не раз дорікали Коельо за його псевдо інтелектуальні намагання видати прописні істини за власні глибокі думки. Втім, його шанувальникам і самому письменнику це зовсім не заважає – як би сильно не гавкав собака, караван, як відомо, рухається вперед.